Щоб якось рішення скріпити,
Щоб справу добру окропити,
Згадали знов про могорич.
Швиденько теє розпочали
Лише з маленької забави.
Лихий жінок приніс.
Не повторити щоб сорОму
Жінки тягли хлопів до дому.
Хто як вже міг.
А дома хлопів довго мили,
Зарощі пики підголили,
ОдЯгли чисті сорочки.
ХлоПи на силі підупали,
Отож вареники глитали,
Та їли борщ.
Десь із недільку відпочили,
Сяк-так жінок задовольнили.
Збирались на війну.0
Жінки,вже тут заголосили,
Побути нічку ще просили,
Та де вже там.
Усіх у сотні позбирали,
Та командирів наставляли.
Було з кого.
Із відчайдухів й харцизяків,
Щоб убоявся їх усякий.
Щоб часом пику не вернув.
Тепер усі чекали раду
І після довгого параду,
У коло зібрались.
Щоб отамана вибирати,
Всі тренувалися кричати,
А когось і побить.
На бочку виліз в кожушині
Панок якиїсь при плішині,
Та й нумо рота драть.
Та з кола п`яний лобуряка
Його у пику,раптом, вляпав.
Панок ізслиз.
Пани в сторонці ще стояли,
На те уваги не звертали-
Нехай потішиться народ.
Але іїм це вже набридло:
" Мо угамуємо це бидло?"
Хтось буркнув в ніс.
Тоді у чергу і без черги,
Самі на бочку вже поперли.
Зчинився гвалт.
Все претендентів висували,
Про них красненько так брихали,
Хто як умів.
А писар з зморщеним чолом,
Усе те списував пером,
На шкірі,у стовпець.
Коли усіх внесли у список,
Тоді вже писар відкрив писок.
Всіх претендентів зачитав.
Читав він довго й дуже нудно,
Та й і повівся він облудно.
Багацько,мабуть,дописав.
Народ з того розхвилювався,
З усіх кінців у шкіру вп`явся,
І розірвав в шматки.
І швидко,поки не шукали,
Їх у багнюку затоптали.
Знайшовся все ж один.
Коли ж у нього подивились,
Самі пани там опинились.
Нехай то трафить шляк!
Було їх в списку рівно п`ять,
І треба було вибирать.
Тож кинули шапки.
Шапки довгенько рахували,
Ті,що покрали-відбирали.
Охочим били ніс.
Зчинилась справжня заворуха.
Дістали в пику й поза вуха,
Найбільше-в зад.
Якось нарешті зрахували,
Тоді вже й битись перестали.
Один вже чорт.
Отой,задрипаний писака,
Лисіший від головки мака,
Щось пропищав.
Піднялась знову шура-бура
І крові була би баюра,
Та засвистіли канчуки.
На бочку виліз вже отаман,
Нівроку хлопець,ціла брама.
В руці сяйнула булава.
Сказав тихенько,щоб замовкли
І чути стало навіть бомків.
Усі ковтнули язики.
Підняв булаву,уклонився,
На натовп чортом подивився.
Помилуйте боги.
Однак-нічо.Сказав спасибі,
А потім волхви клали треби
І лили кров в вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326341
Рубрика: Гумореска
дата надходження 30.03.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико