Небо поплач разом зі мною.
Омий мій щойно наплинутий біль
мою печаль і їхні слова гіркі до болю
що наче сиплють на рану відкриту сіль.
Ні блазень ні клоун та з мене сміються,
у спину недобрі дзвінкі слова
як град із дощем у обличчя ллється,
це програш фіналу і мій провал ...
Залити у чайник прозорий воду,
закинути листя багряного сонця смачного,
забути про все і про твою вроду
я вже не зможу ... Хоча і тобі, ні до того.
Сховатись, дивитись з за повороту,
сковати в собі безглузду печаль,
втомився шукати смугу для в зльоту ...
Втомився пити улюблений чай ...
Тому я прошу ти ридай і проливнем !
Омий мій щойно наплинутий біль,
ранок прийде разом з першим півнем,
прийде новий день, нова біль і сіль ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326344
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Віктор Непомнящий