* * *

Натчуть  з  павутиння  ткачі-павуки
Сріблясті  шовкові  заплутанки-сіті,
Щоб  роси  ловити  з  туманів  досвітніх.
А  як  позбирати  минулі  роки,
Що  сивим  туманом  розлились  по  світу?
Напевно,  лиш  спогади  в  сіті  вірша
Відлунням  прожитого  ляжуть  неспішно.
І  буде  радіти  з  улову  душа,
Що  стала  на  кілька  відсотків  добріша,
Чужим  перемогам-звитягам  утішна.
Рівня  павуку,  росяному  ловцю,
Літа,  як  тумани,  у  сіті  арканю,
Та  росами  плачуть  ранкові  тумани.
Все  ж  мрію  здійснити  задумоньку  цю  –  
Зловити  минуле,  далеке,  оманне.
Останню  надію  тчуть  вправні  ткачі.
І  вітер  їх  сіті  по  світу  розносить.
До  віршосплетіння  я  кинувсь  вночі:
Там  спогадів  перли  –  невпіймані  роси.
Просіть-  
         не  просіть,  
                                 розказав  
                                                       вам  
                                                                 про  сіть,
Про  долю  поета-  ткача-  літолова,
Що  знову  римує  у  ніч  сивосову.
І  знову  блаженно  всміхається  світ,
Що  тихо  здурів  від  продажного  слова.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326364
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.03.2012
автор: СавчукМикола