Закоханість з Коханням

Закоханість  з  Коханням  розмовляла
Захоплюючи  подих    крадькома    –
Як  часто  мрію  бути  я  такою,
Як  ти  завжди,  усюди    й  з  усіма!
 
Від  мене  ти  сильнішим  видаєшся
Хоча  зі  мною    кругом  голова,
Для  тебе  доля  завжди  посміхнеться
Я  ж  знову  залишатимусь  одна…
 
А  знаєш  Ти  у  чому  моя  сила?
У  чому  тайна  а  чи    й  дивина?  –
Тому,  що  я  прощати  завжди  вмію
Коханим    душі  очищаючи  сповна.
 
Невже  ти  можеш  позабути  Зраду?
Так  можу,  бо  вона  від  незнання…
Тому,  що  знову  повернувшись,
Людина  справді  відвернулася  від  Зла!
 
Невже  й  Брехня  для  тебе  не  завада?
Неправда  –  це,  мабуть,  найменше  зло!
Бо  й    від  безвиході  чомусь    буває,
Як  усвідомлення  насправді  не  прийшло!
 
А  люди  ті,  що  в  брехнях  потопають,
То    до  Кохання  просто  не  дійдуть
Й  Закоханості  часто  і  не  знають,
Бо    не  духовний  обирають  путь.
Прощаю  Злість  ,  вона  ж  короткочасна
Там  де  серця  карбують  в    унісон.
Прощаю  Різкість,  бо  від  Смутку  часто
Бентежить  й  найсолодший  сон…
 
Образу  також,  як  сестрицю  Смутку
Прощати  вмію    і  не  раз  бува
Якщо  миттєва  ,  ніби  незабудка,
Бо    Прикрості  не  допускає  дна…
 
Розчарування  можу  й  позабути  –
Його  Страждання  викупить    від  Зла
Очистить  душу    та  зруйнує  пута,
Щоб  не  блукала  в  сутінках  одна.
 
Кохання,  ти  насправді  дивовижне!  –
Прощати  можеш  і  насправді  все!
А  я,  Закоханість,  як  промінь  гасну  –
Крізь  бурі  вогник  в  душі  не  пливе…
 
Ти  помиляєшся,  Закоханість,  напевно,
Ніхто  не  здатен  скрізь  прощати  й  все!
Так  ти  ж  мені  це  тільки  но  казало,
Аж  заздрість  знову  спопиля  мене!..
 
Все,  що  казало,  воно  дійсно  правда!
Та  справді    ворог  є  найбільший  почуттів,
Котрого  і  Кохання  не  прощає  –
Байдужість  є  й  була    з  покон  -віків!
 
Вона  вбиває  Почуття  і  Душу
Руйнує  розум,  випиває  кров…
Отруює  життя  довкола
І  нищить  і  Кохання,  і  Любов.
Це  завжди  ранить  ще  сильніше  Зради
Обурює  ще    гірше  від  Брехні
Образ    болючіше  іспопиляє  душу  –
Немає  ліків  щоб  зарадити    біді!
 
То  ж  бережім  завжди  своє  Кохання,
Закоханість  тендітну    захистім
Байдужості    не  місце  у  Вселенній
На  неї  свій  ми  направляймо  Гнів!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326398
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Lilafea