Ми знаєм один одного вічність…
Ти трошки сильніше натиси,
Загостри точніше вістря
І тихо-претихо замислись.
Зазирни у свою душу,
Переглянь воєнні правила,
Уточни умови дотиків
Й ніколи не відпускай мене.
Зіжми мене міцно-преміцно,
Притисни до самої стінки..
Ущент, до останку розбий мене
І зліпи із залишків дійсність.
Будь моєю найвищою карою,
Моїм завжди шаленим полум'ям,
Але Богом молю, не зрадь мені
І я стану твоєю іконою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326611
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.03.2012
автор: Марія Суботовська