Журавлинні ключі долетіли до рідної хати,
на добротнім подвір"ї розрісся до неба горіх.
У високім гнізді будуть сонце стрічать журавлята,
стануть Бога просить захистити твій, брате, поріг.
Не суди тільки їх, що злетять у осіннюю пору -
не за щастям летять, а хапнути свободи ковток,
щоб донести її через бурі до рідного дому
і з насінням гвоздик посадити посеред квіток.
А як ті зацвітуть і від запаху здіймуться груди,
то відчуєш плечем, що я поруч з тобою стою.
Ми за руки візьмемсь і звершиться великеє чудо -
запанує навік тільки злагода в ріднім краю.
Журавлят навчимо не боятись січневих морозів,
щоб летіли у даль лиш розвідувать нові світи,
зберем зерна в садку, свіжим вітром розвієм-розмножим
по Вкраїні усій, по обидва Дніпра береги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326748
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2012
автор: Борода