Я покину ці земні простори,
Де мало радості та сміху,
Де не люди, а якісь актори,
Грають ролі на свою втіху.
Я на один день забуду про зло,
Що в них пустоцвітом проросло
Й викину з пам’яті чуже тіло,
Ним спотворене. Чи дах знесло?
А може серце та й не боліло,
А душа та й з горіха зерня
Можливо нічого та й не було,
Й якась суцільна вийшла брехня?
Не можу жити в німому кіно,
Хоча душа й прагне спокою,
Мабуть заляжу сьогодні на дно
Й потече тоді сміх рікою.
Ні! Не можу забути про те зло,
Чомусь не до Дня сміху мені,
Дощ сльозами стукає у вікно,
Плаче по Оксаниній душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326876
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.04.2012
автор: Макієвська Наталія Є.