Сипле дивом зима у своєму зимовому стилі,
Роздає подарунки із щедро-похмурих небес,
Сніжно-білі прикраси спинились спочити на гіллі,
У ритмі врочистому граючи свій полонез.
Це казка? Та ні, лиш буденна феєрія міста,
Де сплелися шляхи, як затягнуті вузлики доль,
А доля романтика в тілі простого юриста –
Моя драматична і комедійна роль.
Як знайомий мені цей міський монотонний галас
Невгамовного транспорту нудно-бездумний рух.
Так думки в голові впорядковані в звичний хаос,
І матюччя навколо вже зовсім не ріже слух.
Тільки вдома, позбувшись утоми й буденної злості,
Я виразно почую так палко жаданий дзвінок –
На порозі стоятиме добре знайома гостя
І ласкаво запросить у свій чудернацький танок.
Вона гляне у душу тужливо і трохи гордо,
Попри подих шаленства, грайливої юності цвіт,
Знову гратиме зимнього суму вечірні акорди,
Вірна муза біля моїх привідкритих воріт.
24 січня 2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327023
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2012
автор: k_sydorchuk