Забудь про правду, їй не місце,
Вона на Україні сирота! –
Неначе повеління грізне
Являє дійсність нашого життя.
Важливість в ній формують гроші,
Чи чисті, чи нечисті – все одно,
А вчинки чесні та хороші –
Немов непотріб, котяться на дно.
Солодкою стає неправда,
Прикрашена «правдивістю» брехня,
Напужена, пихата, звабна,
Якій далекі милість, співчуття
До людських сліз, біди та горя,
До смутку, що посіяла вона.
Якого ждати ще мінора,
Щоб правдою наповнилось життя?
02.04.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327103
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2012
автор: С.Плекан