Останні клаптики вже снігу розтопились,
Земля ж не зняла ще жалобного вбрання.
На гілках ж сонечка малесенькі вмостились -
Пухнасті котики видніються здаля.
Вони так лагідно торкаються щоки,
Аж в серце лине їхнє лоскотання.
Вони, як подих ранньої весни,
Дарують ніжність сонечка проміння.
І розбиває жовте їх тепло
Природи непроглядну іще сірість.
Воно й в замершу душу вже прийшло
І поцілунком розбудило ніжність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327145
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2012
автор: Рижулька