Дивлюсь у небо високо вгору:
вільнеє сонечко сяє ранково,
кличе до себе, вабить додому,
мріє збудити у людях свободу.
Переплітаються радість і туга.
Час поступально угору нас руха.
Хтось пропонує, а хтось відмовляє
в тому, що навіть зовсІм і не знає.
Якось мені імпонує кохання
(скільки людей полюбляють цей "акт").
Сонце закохане в місячне сяйво,
серце ж моє б'ється з сонцем у такт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327358
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2012
автор: Юліана