Я не вірю в те, що ти мене забудиш.
Замалюєш "пензлем" посмішку мою.
І що сон посеред ночі ти не згубиш,
як блукатимеш зі мною у раю.
Як забудешся, то просто лиш омана -
бурь магнітних сітка, космосу полон!
Бо така любов не вицвітає рано,
коли порізно, та думами разом...
Не буває так! Брехлива амнезія!
Нагадали со́бі - гордість напоказ!
Але кожен з нас, розходячись, жаліє,
що не буде з іншими як в перший раз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327420
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2012
автор: Ліна Біла