Є у людини штука така – совість.
Чи друг, чи ворог – важко розібрати.
Про неї не одна у книжці повість,
Хвалебні оди не дають мовчати.
Як тільки погляд твій не в тому боці,
Чи думка ліва закрутилась в голові.
Чатує цербером на кожнім кроці
Й підніме вир повчання у крові.
Так іноді дістане, навіть тошно,
Послав би на… та розум не дає.
Та залишитися без неї страшно
І знов радію, що вона у мене є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327472
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2012
автор: Любов Чернуха