Ти біжиш у двері з простріляними гільзами в потертих
кишенях,
ти біжиш, а між тобою і повітрям лише твоя посічена часом
голова
затримана словами гроза, що має випасти величезними краплями
на будинки, села, міста, райони, інші країни,
І в твоєму капюшоні субкультура води, що має затопити усі
мости, під’їзди, концертні зали, крематорії, будинки для престарілих,
місця для божевільних, пенітарні зони, засрані підвали, майданчики
для гелікоптерів, дитсадки, школи, нотаріуси, дрібні крамнички,
військові бази,
та одного разу ти прокинешся вже не тут,
і космос ковтатиме пил з твоїх срібних очей.
І час покаже отвір, як німа проститутка,
Отвір,
в якому ти
ріс, виростав, грабував банки, поливав кактуси, доглядав за своєю
жінкою, тамував вітер з горла, писав написані вірші, ходив у туалет,
випорожнявся, підтирався, хворів, нервувався.
все це забуте дитинство, як п’яна мойра,
котра стріляє з дробовика і перетворює старого сторожа турбази
на решето,
на подрібнену зелень,
цибулю чи то моркву.
А час все сильніше розсуває ноги,
розтинає ножові і кульові поранення,
Вічність крадькома вбиває сонце ножем у спину,
і пітьма вкриває усі цехи, базари, крамниці з випічками, воєнкомати,
альтанки,сади, меморіали, усі пентхаузи, усі парламентські будинки.
Пітьма закриває усі ножові і кульові поранення, які жінка нанесла тобі
під час першого сексу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327493
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2012
автор: ImmortalPsycho