Загубила тебе поміж тисяч і кращих і гірших.
Відштовхнула, сказавши, що буду навіки сама.
Я жахливо злякалась, що вмить оживуть мої вірші,
Що побачиш у них забагато про мене… Дарма!
Не повірила в щирість чужого для мене сп'яніння.
Не змогла подивитись у вічі майбутньому дню.
Я занадто вросла у самотній сценарій осінній.
Я забула, що нині вчорашнє уже не верну.
Ти лишився для мене нездійсненим «може» на спогад.
Я тобі залишила цілунок і вогник в очах.
Якщо треба, проситиму, навіть не вірячи, в Бога,
Щоб палала душа й не згасала до завтра хоча б
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327539
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Опівнічниця