Я вичитала по тобі усі свої вірші,
що мабуть замовляннями були.
З брунатних трав і вицвілих вершин
зросло,мов вогнище після золи
наше скривавлене дитя.
Удосвіта спокій мене згребе у долоні,
забравши з концтаборів тривог, де
щоденно завивали та тремтіли дзвони,
зараз тиша втомлено впаде,
неначе перед нею Бог.
Я вичитала по тобі усі свої вірші.
Неквапом, подумки, один за одним.
На вулиці без упину дощить,
а я нарешті вирвалась з безодні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327586
Рубрика: Нарис
дата надходження 04.04.2012
автор: Святка Ностальгія