Коли дозрівають плоди? Певне літом?
Але я спраглий їх навесні,
Поки земля ще травою не зшита,
Заки на вітрі бубніють бруньки.
Я вас знайду – хоч малі і гіркі ви,
Вдягнусь поганенько і в босій ході
Хоч і промокнете ви під час зливи,
Але приставлю я вас до стіни!
Може й негарно в шпиталі видніють,
Та не покорять мене холоди,
Той не щасливий, хто не потіє,
У мене є сили, були б ЩЕ труди.
Утну я щось знову – ясної погоди
Прожене хтось точно плаєм* моїм…
У нових контактах сліди є глибокі,
Не як на бетоні, а в серці людськім.
*гірська стежка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327787
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Без Hi