Ви чули, як сміється листопад?
Як розриває груди пале листя?
Той сміх, гіркий мов чорний шоколад,
Блищить в очах аж страшно золотистих.
Ви знаєте, як дихати дощем?
Як поцілунками творити осінь?
І через примху спалювати вщент
Себе і всесвіт. Знову як назовсім.
Малює вісімки від втоми час.
По колу зрада зваблює довіру.
Жорстокий рік цинічно відмічав
В календарі агонію пресіру.
І кожний раз за пристрасть золоту
Сам листопад примушує платити.
За смертю на примарну висоту
Злітає осінь, болем оповита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327822
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: Опівнічниця