Рясний і теплий літній дощ по тілу біг, торкавсь ласкаво,
Мені так гарно було з ним, йому зі мною – так цікаво…
З чола стекла з водою хмурність, втонули пахмурні думки,
З любов’ю розквітала радість, чи кращі можуть буть квітки?
І сонце, й зорі дивувались – іще такого не бувало,
І день, і ніч злились в єдине – багряне диво розквітало.
Народжувався новий Всесвіт у душах пристрасно жагучих,
Незнані хвилі вкрили все – від трав земних до зір летючих.
..Тремтіли в тілі гострі почуття,
тремтіли кольори веселки в хмарах,
У солов’їнім щебеті пісень ми чули ангелів,
що грають на фанфарах.
Вогонь, що жадібно томив, палив,…
наситившись, заліг у серці променитись,
Щоб, одігрівши душу і слова,
знов полум’ям безкраїм розгорітись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328135
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2012
автор: Innessanew