Навесав, скляний туман,
Серце, тліло і боліло
Попел , розвівався по землі
Душа перекреслювала буденність
Я бачив людське життя,
Розрізаючі сонні ночі
Ми перейшли грань людською теплоти,
Ми зайшли на килим бога.
І пишучі ці вірші,
На обгорілому папері
З людськими слізьми на душі,
Я бачу, що життя тліє
Ми вбиваєм це життя,
Ґвалтуючи природу.
З цією жовтою травою,
З цією мертвою рікою
Ми воюєм і вбиваєм,
Зрізаємо мечем.
Ми стріляєм з револьвера,
Розбиваючи життя
Ми вбиваємо природу,
Ми вбиваємо життя
Ми стреляєм з револьвера
Розбиваючи серця
Ми забули, вже прощати
Ці копійчяні помилки.
Зате навчилися прощати
Ці гіганські кулаки
Треба відстоювати життя,
Повертатися на землю.
Вічність вже чекає нас,
Життя бесмертне для людини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328154
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2012
автор: ПАРЯ