Не коханому, але рідному…

Це  не  любов.  Це  просто  порятунок
В  дорозі,  що  веде  у  небуття.
Це  долі  нерозгадані  ще  руни,
Знамено  світла  на  усе  життя…

Це  не  кохання,  не  земна  утіха.
Це  неба  подих,  життєдайний  струм.
Ні,  це  не  пристрасть.  Це  молитва  тиха,
Щемлива  ніжність  і  безвинний  сум.

Це  не  любов,  не  слабкості  жіночі,
Що  шторм  здіймають  навкруги  за  мить.
Це  сон,  в  якого  безкінечні  очі,
Що  душу  віднесли  мою  в  блакить…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328221
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2012
автор: Лілія Ніколаєнко