***

Немає  сенсу  забувати  всі  слова,  
І  хочеш  прокричати  на  цей  світ…  
Вода  думки  давно  вже  омива,  
Крізь  поле  тихих  і  печальних  літ…  

Але  якби  ж  сказав  це  уві  сні,  
І  так  пробачив…наче  моментально!  
Шукаєш  так  початок  тій  війні,  
Здається  там  не  так  печально…  

«Розказуй  все!»  –  але  ніяк  не  знаєш…  
Ласкаву  душу  десь  впустив…мале  вікно…  
Свій  голос  і  думки  отам  тримаєш,  
Бо  десь  той  сніг,  щоб  все  змело…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328307
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2012
автор: Вальдемар Феруменко