Як хмара темний я бродив,
Полів і скель що криє красоту,
Аж гурт ось дивний я зустрів,
Нарцисів зграю ніжно-золоту;
Озер де гладь, між деревець
В танку тріпа їх вітерець.
Блищать, як зорі в небесах,
Чумацький Шлях отак мигає,
Квіток безмежна там коса
Удаль по березі тікає;
Я безліч поглядом зустрів
У бистрім русі їх голів.
В танок і хвилі ось ідуть,
Вони ж за хвилі веселіші.
Поет не може сумним буть,
Бо радість вже сягнула висі.
Та я все думав та дивився,
Отой як настрій знадобиться:
Коли на ліжку я лежу,
Мо’ просто так в себе пішов,
До квітів знову я лечу,
У спокій, щастя де знайшов;
Тоді і серце радо б’є,
В танок з нарцисами стає.
------------------------------------
William Wordsworth
Daffodils
I wandered lonely as a cloud
That floats on high o'er vales and hills,
When all at once I saw a crowd,
A host, of golden daffodils;
Beside the lake, beneath the trees,
Fluttering and dancing in the breeze.
Continuous as the stars that shine
And twinkle on the milky way,
They stretched in never-ending line
Along the margin of a bay:
Ten thousand saw I at a glance,
Tossing their heads in sprightly dance.
The waves beside them danced; but they
Out-did the sparkling waves in glee:
A poet could not but be gay,
In such a jocund company:
I gazed - and gazed - but little thought
What wealth the show to me had brought:
For oft, when on my couch I lie
In vacant or in pensive mood,
They flash upon that inward eye
Which is the bliss of solitude;
And then my heart with pleasure fills,
And dances with the daffodils.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328415
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 07.04.2012
автор: Роман Колесник