Як боляче у шибку б’ється дощ,
Летять краплинки стрімко й безпорадно.
Так спогади долають часу товщ,
І нині все земне лиш їм підвладно.
Я пригадала квіти весняні.
Як аромат п’янкий бентежив душу!
Було це, може, вчора чи вві сні,
Але хіба тим днем я жити мушу?
Ще не забута юна ненасить,
І кожен подих я ще відчуваю.
Лиш спогадом тим серце не болить
В міцних обіймах пишного розмаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328541
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2012
автор: Копачівна