Т.П.
Багато літ
вздовж білої стіни
Ми йшли до Брами.
І впирались в стІну.
І ми любили кроки ці гучні,
Які вели нас
крізь літа і зими.
В провулку тихому
Ми до Священних Врат
Підходили... й долонями торкались...
І ця стіна для нас
завжди́-завжди́
Від дотику - у думці - відчинялась...
І ось настала мить - нема стіни:
Воріт чавунні кованії шати...
І трішки острах - зможемо тут ми
Крізь ці ворота й Браму проходжати?
А там Софія - Вічна і Свята...
Ми ближче з кожним подихом до неї.
Які іще муровані Врата
Відкриємо лиш думкою своєю?
06.02.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2012
автор: Ольга Медуниця