Печаль живе у серці вічно.
Десь вирина серед розмов.
Затихне. Та періодично
З”являється наразі знов.
Печаль згубить – як народитись,
Прийти новеньким знов у світ.
Смиренним бути. І поститись,
Прожить багато тихих літ.
Прийдуть нові часи. І люди
Нові, з надіями, прийдуть.
Хоч сонце, певно, іншим буде,
Печаль повернеться, мабуть.
Та ми рожеві окуляри
Носитимемо знов і знов.
Розумні чи якісь нездари,
Чекаєм знову на любов.
Нехай - турботи, хай - печалі,
Хай дім – з рожевих пелюсток.
Шукати будемо й надалі
Хиткий до щастя той місток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328654
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: Ліоліна