Вже радість промайнула, мов весна,
І насолода серце залишила,
Краплиночка солодкого вина
Зажурою на сонці забриніла.
Від радощів лишилася біда,
Без віри серце знов не покохає,
Зникає в спеку сяюча вода,
Струмок дзвінкий від спраги помирає.
Минуле ще горить вогнем, болить,
У пам’яті згасає поступово,
Як сказане стихає в тиші слово,
Як зникне ніч у вранішню блакить.
Зникає біль – як дика, чорна ніч
Крізь марево засмучених облич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328731
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 08.04.2012
автор: Ерох2