Прощання під вечір, невже ми як речі.
Від гострого погляду в серце, вмираю.
Я чую як хочу торкнутися з краю,
Не можу межу подолати… Я знаю.
Що очі яскраві усміхнено грають,
Та руки тримають двома лиш словами.
Буває змиває вода страшні рани.
Від місяця ходять тіла по між нами.
Блукають, шукають, знаходять, втрачають.
Збиває шляхи перехресне кохання.
Живу виживаю, надію в кишені на щастя тримаю,
Бо знаю, я знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328857
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: Максим Жембровський