Холодний квітень – авантюрист,
Тремтить від вітру вербовий лист.
Від астми небо задихається,
А сонце з хмарами змагається.
Багряний ранок безголосий
Не заплітає вербам довгі коси.
Страждає ніч німим безсонням,
Промінчик не цілує підвіконня.
В душі безбожна безнадія
І безпорадна сонце-мрія.
Яка примхлива жіноча вдача -
Весна безглузда, немов незряча.
Земля застигла у ваганні,
Завмерли квіти у чеканні.
Коли настане потепління?
Куди поділось весни сумління?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328905
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО