Сьогодні плачу я,
Бо завтра буду сильна,
І усмішкою буду зігрівать.
Можливо, потім упаду безсила
І крила стомляться за цілий день літать.
Але усе сьогодні.
Поки тихо.
Поки ніхто не потривожить жаль,
Поки на хвильку можна зупинитись,
Щоб роздивитись вже свою печаль.
Поки мовчання розумніше слова,
А погляд ловить в дзеркалі думки,
Такі короткі півтори години
Зістарять на незлічені роки.
Долає втома – сон душа зганяє,
Шука розради – а її нема.
І відповідь знаходить між зірками,
Куди злетіти може лиш сама.
Тому так холодно, тому так одиноко –
Несила ще когось туди піднять.
Звикає там зовсім сама блукати…
Зізнатися комусь?... Нащо казать?
Сьогодні плачу я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328937
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Innessanew