Придумай сам кому пишу,
Якщо тобі – тим краще!
Я стільки у собі ношу,
Аби лиш не пропаще.
Тобі розкажу – ти заб’єш!
На те, що тут почуєш,
Ну а життя своє проп’єш,
Де небудь заночуєш.
Твоє буття звучить отак.
Опишу з твого боку.
Воно вартує лиш пятак.
Послухай моє хоку.
«Історія» – пішло все на…
Батьки – не лізьте, я і тут
Моє це царство кабана,
У Вас тепер лиш сервітут.
Я ще вишу у Вас на шиї,
Живу за Ваш рахунок.
Але на хату в місті Київ
Попрошу грошей клунок.
Тебе життя поб’є жорстоко,
Бо ти навчися зароблять
Лише підбивши комусь око.
Таких колись лиш «розстрілять»!
Нерівна рима, збій стопи
Та я міняти вже не хочу
Лиш мрію, щоб тупі лоби
Це зрозуміли, їм стукочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328942
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Андрій Конопко