Вставай Україно! Вставай мати!
Прокинься рідная ти з цього сну!
Досить вже на колінах стояти,
І кланятися хто знає кому!
Невже спину не набридло гнути?
І кланятися тому москалю...
Невже ви не можете збагнути,
Рабам не буде місця у Раю!
Рабів ж бо до Раю не пускають,
Не місце клятим боягузам там!
Хто бореться, той це добре знає,
Про, що пишу я мої друзі вам.
Збагніть є країна Україна!
Союзу вже немає купу літ...
Українці ми одна родина!
Яку ще поважатиме весь світ.
Лиш тоді, коли будем єдині,
Північ, південь, захід, схід всі - разом.
І у добрій і в лихій годині,
От тоді переможимо над злом.
Розіб'ємо всі важкі кайдани,
І буде плач московського царя.
Заживуть й невиліковні рани,
Імперія розвалиться до тла...
Автор : Назар Гузій 06.04.12 ©
[Жодну з частин даного вірша не можна копіювати
або відтворювати в будь-якій формі без дозволу автора]©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329006
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 09.04.2012
автор: Назар Гузій