Ванільки

Хтось  казав,  що  всі  поети  мудаки,  
чи  заперечую  я  –  ні.
вони  пишуть  вірші  ламають  руки,
бо  багато  *рочать,
перуть  шкарпетки,
перуть  своїх  дівчат,  
інколи  напиваються,
вбиваються  депресіями,
зіпсутим  віскі.
Вони  мудаки,  поети-
аматори,  
вони  не  професіонали
чи  ж  можуть  вони  
орально  писати  
анально  відсмоктувати  своїм  богемам.
Ні  ?
Поети  мудаки,
і  злі  *блани.
всі  всі  всі.
О  ці  вірші  про  ванільне  кохання
про  бездарність  як  спосіб  життя,
ранкові  простати,
у  цих  людей  ?айном  набита  голова,
а  губи  напхані  ватою.
Сині  сни,
голубі  карнизи,
абстрактні  ?урви,
поруч  них.
Богема  плаче,
богема  ниє
бо  хоче
сексу,  нових  віршів.
І  коли,  немає  вже  поету  
що  сказати,  він  вказівним  пальцем  
затискає  спусковий  гачок  над  головою,
щоб  не  було  слідів  насилля,
ексцесів,
і  вечірні  експреси  полетять  у  прірву
і  наднічні  газети  напишуть  про  самогубство  
ще  одного  бездарного  поета-лузера.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329125
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2012
автор: ImmortalPsycho