Не кажи мені прощай прошу тебе кохана,
Ми ще все можемо змінити я це знаю,
Ми знову можемо любити я відчуваю
Твою любов до мене , але страждаю.
Розбите серце ніколи не буде новим,
Воно назавжди збереже тебе,
Воно як і я так сильно тебе кохає,
Воно як і я чекає тебе.
Останній танець , востаннє ти поруч зі мною,
І час стоїть на місці, я бачу погляд твій,
Закінчилась казка яку я сам створив,
Вона лиши в серці лише нестерпний біль.
« Прощавай» твої уста прошепотіли,
Легенька посмішка і ніжний дотик рук,
Прекрасний поцілунок на прощення,
А серце все кричить « Не йди»
Але ти йдеш , я відпускаю бо кохаю,
І знаю що кохаєш ти , але не мене,
А дуже хочу щоб ти була щаслива,
І хоча б колись згадала мене.
Лишився сам навколо тиша,
В руках моїх цигарка дотліває
А серце лише тебе чекає,
Та т його забула а нове знайшла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329154
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Іван Бобітко