Вже не вмію злітать я до сьомого неба від щастя,
Не сприймаю на віру лукаво відпущених слів,
У підтекстах сьогодні вбачаю і сенс і причастя,
Контролюючи логіку ще не тлумачених снів.
Не напружую геть недолугу уяву віднині,
Від фантомів душі відмовляюсь чимраз і повік,
Проживаю життя у перформансах і павутинні,
Що сплелося у тему під назвою хитрою «мить».
Не порвати зв’язків, бо до цього нарешті, не здатна,
Усамітнення – знахідка, суть та ідея нова,
Я захищена міцно тепер – а колись безпорадна
У неволі реальності волю для себе знайшла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329177
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: руслана світлична