...Так що ж було у сновидінні тім? Ах, так!
Розбите скло на друзки, може, і монисто
розсипане...Навала книг...Тахта
в кутку похмурої крамниці букініста.
У вікна світло надвечірнє, наче дим,
повзло на квіти, на застиглі, мов імпрессо.
Хто тут займався ікебаною один
й листа залишив без зворотньої адреси.
Я рвав на клаптики папір, ломав букет, як хруст*,
безвихідь вклавши всю, сум’яття і сумління.
Ще на вустах моїх був присмак інших вуст -
гіркий з солодким хризантеми сновидіння.
Ще не пробив годинник півночі прихід
на кам’ яній і старовинній круглій башті.
На таці яблука лежать.
Хтось надкусив червоний плід.
Летять метелики на лампу, бідолашні...
Я намагався поновити все сповна -
фрагменти сну пророчого. Напевно,
його накрила хвиля, синява...
Було даремно. Все було даремно.
* хворост
4 декабря 2010 г
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329178
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: parus53