Подивись на спину: там колись різались крила,
мого життя вітрила.
тепер залишились дві рани,
скажу я тобі між нами...
вони пекельно печуть як грішу я,
мене це не дуже хвилює...
крила лишили на згадку,
ще із дитинства, із малку.
з цим я вже довго прожила,
та не поверну вітрила...
скільки я перетерпіла?
де мої пурпурні крила?
в кров уже ніженьки збила
доки шукала ходила...
на голод, на сон не звертала,
довго молила, блукала.
тебе от нарешті зустріла,
трохи я хоч звеселіла...
може хоч ти скажеш, милий:
де мої пурпурні крила?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329210
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Кейтуня Панда