О, скільки ще терпіння не збагну,
Ще скільки раз відчую ніж у спину.
Все ж на тріумф таки зійду...
І як билина в полі я не згину.
Ще скільки ран, нових або старих,
Завдати лиш зумієш у житті...
І як рабів до ніг твоїх зігнутих.
Колись почуєш в каятті.
Гадаєш, що ти кращий ніж Всевишній,
Клянучись іменем Його.
Та ти лиш біль і жаль колишній,
Кого ти любиш? Ну скажи, кого?
Ти наче звір, чи щось пекельне,
Збагни цю краплю, не багато.
Розбите фото, не сімейне......
Борись, борись таки завзято.
Лишився крок, і варіанти
Знущатися, чи повернути час.
В житті ми вічні – фігуранти,
Ти знищив все, і навіть нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329238
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Колос надії