Все небо, здається, в полоні
Високих дерев навесні.
І чорні погрозливі крони
Охоплюють хмари, сумні.
Обхвачують наче навмисно -
Тікають від тих рученят,
Хмаринки, молочні і бистрі:
Далеко пливучі летять.
І все це таїть ненавмисно
Просту і хвилюючу суть.
Весна, не торкнулась до висі
Дерева щоб там одягнуть.
9.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329271
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Андрій Гагін