Навис мереживом примарним,
На пагорбі ,берізок гай.
Крислатий дуб,мов легінь п`яний,
Уліз,непроханий на край.
Прикрив старим,пожухлим листям,
Берізок ніжних наготу.
Гілляк могутніх,перехрестям
Піднявсь в небесну висоту.
Махав розмашисто гілками,
Над гаєм хмари розганяв.
Боровсь з могутніми вітрами.
Тріщав й берізки заслоняв.
Втомився,мабуть,та на долю
НЕ скаржився,йсобі,старий.
Він не вродився десь у полі,
В сім`ї ж берізок,був він свій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329276
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико