Ти ж все одно піде́ш...Піде́ш... не заперечуй!
А я зостануся із болем й самотою.
І як багато в світі зайвих блудних речень
І трішки тих, які вмиваються грозою.
Вщухає вітер й знову відстані тривожить,
І дощ звучить для нас крізь сни у ля-мінорі.
Як довго Ти мені казатимеш: "Не зможу"...
Як мало я Тобі всміхатимусь без болю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329332
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Весняна Осінь