Сутінки сполохано сідали на плечі.
Вона вдивлялась в далечінь,
Сиділа на підлозі,
і сумно гріла задимлене повітр*я.
У ковдру різнокольорного міста,
згортались вчорашні думки.
ЇЇ душа кричать хотіла...
натомість,від обпечених сліз,ковтала тишу...
Вона сиділа на підлозі,холодній.
А осінь...підла осінь -навіжено убивала останні надії.
Торкалась чутєво..знучалась беззажально.Гвалтувала..
Вона сиділа.
Вона чекала....
чекала смерті - краплю раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329397
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Марина Василюк