До тебе не торкнутися рукою,
не глянути в твої розумні очі.
Міста між нами…
І течуть рікою
понурі дні і безпроглядні ночі.
Та й телефон також не може дати
нам зустрічі ілюзію невинну:
несказане аж хочеться кричати,
а ми говоримо так правильно і чинно.
Між нами, як струна, нервова нитка,
що може обірватися від болю.
Як дві монети із одного злитка,
є вилитими кимось ми з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329428
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Karat