З небес прощення дощ полився,
Розтріскав цю асфальтність як пісок
До розпаду ідей він долучився,
Обливши холодом розпеченість чуток
І вся ідейність втратила повагу…
Полинули в провалля до зими
Бо не залишилось тепер відваги,
Протистояти міцно до часів чуми
Ось, начебто, вже не цікаво…
Забута на весь час чужѝна
Здавалося – цих слів так мало,
Щоб кинула назад якась хвилина…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329551
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Вальдемар Феруменко