Світлій пам’яті українців,
закатованих, але не скорених
у норильських таборах
у 1953-1954 рр.
Півстоліття сплило,
Як повстав у Норильську Майдан.
Скільки літ відцвіло...
Чи звільнилися душі від ран?
Мури страху круті
Зруйнували ви серцем своїм.
Мов новітні святі,
Уціліли у пеклі земнім.
Це Вкраїна дала
Незборимість і лагідність вам.
В’язнів жменька мала –
Гідний виклик всім ницим катам.
Й досі в ваших очах
Розквітає тепло доброти.
Ще вогонь не зачах,
Тож не кваптесь за обрій іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329635
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Копачівна