Чому сумна? Чому так плачеш?
Чому від грому ти так скачеш?
Чи то вже сонця стало мало?
Питало небо сиву хмару.
Хмара довго все мовчала
Потім тихо відказала,
Що шалено покохала
Вітер свіжий і швидкий
Його подих той ривкий.
Як почув це свіжий вітер!
Поламав деревам віти.
Хмара з ляку попливла,
І на землю сльози полила...
Розходився свіжий вітер
Хмару доганяти!
Та не може навіть досі
ЇЇ обійняти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329636
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Тетяна Власенко