Дивлюсь на тебе і гадаю,
Чому така як ти на світі є,
Чому ці очі загадкові,
Невпинно спалюють мене.
А ніжна посмішка твоя,
Що без вагань так серце полонила,
Хотіла в душу знайти шлях,
Який вона озеленила.
Неначе зорепад ранковий,
Твій сміх мене чарує по неволі,
Як поклик серця загадковий,
Він відкриває двері всі любові.
Та все пройшло і не вернеться,
І навіть ангели безсилі тут, здається,
Лиш тихим болем в серці обернеться,
Це втрачене кохання, що не б’ється.
Ну що ж кохана – час прощатись,
Не все ж нам вічно любуватись,
Хоч важко нам тепер зізнатись,
Прийшов наш час тепер розстатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2012
автор: Салтан Николай