Заклинаю, розуме, прокинся!
І на мене косо не дивися.
Я тобі хотіла показати
Те, що навідсіч не хочеш знати.
Я хотіла показати небо,
Яке манить вічністю до себе;
Я хотіла показати щастя,
І я вірю, що мені це вдасться.
Заклинаю, розуме не спати,
А на мудрість віддано чекати!
Заклинаю бачити і чути,
Аби владу серця не забути.
Заклинаю, серце, не ховайся!
Не втікай, сліпим не прикидайся.
Ти ж живе, ти "дихаєш", ти знаєш
Що у цю секунду відчуваєш.
І не смій мені в лице брехати!
Я тебе навчилась відчувати.
То ж тепер усім ти усміхайся,
І жи щасливим, не вагайся.
Не забудь з всіма цим поділитись:
На світ Божий радісно дивитись.
Заклинаю всіх: живіть щасливо!
Заклинаю: щиро вірте в диво!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329774
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.04.2012
автор: Fata Morgana