Ми п’ємо воду лише в спрагу,
Коли дощі не йдуть, і сонце палить зра́ну,
А коли жара спадає,
Спрага зразу пропадає!
Забуваємо про воду.
Її ми не згадаєм зроду
Поки спека не змінить нам погоду.
Так з молитвою до Бога
Ми звертаємось коли є тривога,
А коли її немає
Про молитву забуваєм.
Та якби ми пили воду
Не лише для прохолоди
Пити не хотіли б зроду!
Так з молитвою чинили
Бога-Господа молили!́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329814
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.04.2012
автор: Тетяна Власенко