Твоє намисто, перстень, карі очі
Мене заводять - я не зупинюсь!
Тебе до себе пригортати хочу,
Краси тієї доки не нап'юсь.
Мої бажання набули реальність -
Ти та, яку собі намалював.
Так довго я маячив в задзеркаллі
І ось, нарешті, стрінув, що чекав.
Втрачаю розум, дивлячись на тебе,
Занадто гарна - це не передать!
Мені нічого більшого не треба,
Ти та межа, що мушу подолать.
Твоє намисто, перстень, карі очі
Спинили сон, хоча я і не спав...
Тієї вічнопам'ятної ночі
Тебе колись собі намалював...
(14.09.2008.№50)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2012
автор: Вадим Косарєв